Здобуток судової реформи – це лише збільшення заробітної плати суддям і все…

Знову про своє відчуття наслідків проведення судової реформи на прикладі справи щодо призначення В. Трубарова в. о. Голови Фонду державного майна.

Стаття також опублікована на сайті всеукраїнського журналу Корупціонер в Україні.

Нагадаю читачу, що я подав позов щодо порушення Кабінетом міністрів України вимог закону України «Про Фонд державного майна України» при призначенні в. о. Голови ФДМУ, докладніше про це у статті «Свавілля влади та безправність громадян -ознаки сучасної України».

Дочекався розгляду 24 січня 2018 року цієї справи № 826/11649/17 та ухвалення рішення адміністративним окружним судом м. Києва – «незалежним» та «справедливим» судом. Суть цього рішення: в задоволенні адміністративного позову Качура Д. М. відмовити, тому що в мене, як у окремого громадянина України, відсутні ознаки порушення моїх особистих прав такими «діями» Уряду з причини: «позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин порушення його прав та/або інтересів, створення для нього додаткових обов’язків у ЗВ’ЯЗКУ З ОБСТАВИНАМИ ЗДІЙСНЕННЯ ТАКОГО НАГОРОДЖЕННЯ».

Потім я оскаржив це рішення суду першої інстанції до Апеляційного адміністративного суду, докладніше про це у статті «Судова реформа позбавила нас права на суд».

Апеляційний суд, «уважно» розглянувши мою апеляційну скаргу про скасування рішення адміністративним окружним судом м. Києва, відмовив у задоволенні апеляційної скарги і залишив рішення суду першої інстанції без змін. І цей Апеляційний суд вважав, що «позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин порушення його прав та/або інтересів, створення для нього додаткових обов’язків у ЗВ’ЯЗКУ З ОБСТАВИНАМИ ЗДІЙСНЕННЯ ТАКОГО НАГОРОДЖЕННЯ» по справі щодо оскарження розпорядження КМУ по призначенню в.о. Голови ФДМУ В. Трубарова.

Далі, я подав 03 травня 2018 року касаційну скаргу до Верховного суду, обраного за конкурсом, реформованого і де судді отримують величезну заробітну платню. Мною очікувалося, що може до цієї ланки судової системи торкнулася судова реформа. І спочатку, я зрадів, коли дійсно, дуже швидко, 10 травня 2018 року була прийнята Ухвала по справі № 826/11649/17, якою відкрито касаційне провадження за моєю скаргою.

Після цієї ухвали почав думати, що судова реформа почала діяти та дійсно конкурсний відбір та велика зарплатня роблять свою справу в інтересах громадян України.

І почав готуватися до засідання тому, що тоді не мав сумніву, що цей склад Верховного суду сумлінно виконає вимоги статті 342 Кодексу адміністративного судочинства та розгляне касаційну скаргу у продовж 60 днів з моменту відкриття касаційного провадження (10.05.2018 року). По моїй справі Кодекс встановив строк розгляду касаційної скарги до 10 липня 2018 року.

І давно вже минуло 10 липня 2018 року – останній день розгляду моєї касаційної скарги. На дворі 06 вересня 2018 року, тобто зовсім скоро закінчиться і другий термін у 60 діб, відведений для розгляду справи. Доля моєї касаційної скарги – досі не вирішена, оскільки її ще навіть не призначено до розгляду.

І зараз я відчув на собі наслідки судової реформи і як з’ясувалося, що крім виплат величезної заробітної платні цим суддям, нічого у судах більше не змінилося. Стало очевидним, що судді Верховного суду нахабно не виконують Кодекс адміністративного судочинства, порушують право громадян на судочинство та при цьому не несуть ніякої відповідальності за порушення законодавства України та прав громадян. І при цьому, величезні кошти забираються із кишень громадян на утримання цих суддів та судів.

Для себе я можу відповісти на питання: а потрібна мені така реформа і чи покращилося судочинство у результаті такої судової реформи . Однозначна моя відповідь – НІ.

Ось і маємо тільки негативні наслідки судової реформи. Я на собі відчув дію судової реформи і те, як мої конституційні права громадянина стали «більш захищеними» судовою владою.

Блог автора – постійна ссилка на статтю
Качур Д. М. , член Громадської ради при ФДМУ , експерт з питань приватизації