Уповноважена Л. Денісова пробила «дно» в захисті прав людини

Одним з важливих завдань, для нас громадян, є – сумісними зусиллями добитися виконання державними службовцям, депутатами, посадовими особами та органами влади прав громадянина.

Як важко змусити чиновника діяти по закону

У своїх попередніх статтях: «Суд визнав Уповноваженого з прав людини     Л. Денісову порушником прав громадянина»,  «Уповноважена Л. Денісова дійшла «до дна» в захисті прав людини та встала проти прав громадян»,  «Уповноважена Л. Денісова порушує права людини» та «Л. Денісова вирішила стати Уповноваженим «проти» прав людини» я розповідав та наводив факти про порушення Уповноваженим з прав людини моїх прав при розгляді моїх заяв. З цього приводу я звернувся з 20-ма позовами до суду про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженого з прав людини Л. Денісової при розгляді моїх звернень (порушення прав, зазначених у ст. 18 Закону України «Про звернення громадян») та просив суд зобов’язати Уповноваженого повторно розглянути мої звернення з дотриманням порядку та моїх прав, встановленим зазначеним Законом.

Суд постановив

Вже на цей час є три рішення суду: по справі № 640/21535/18 (Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни, яка полягає у неповному та невсебічному розгляді повідомлення щодо порушення вимог законодавства, а саме Закону України «Про звернення громадян» посадовими особами НАДС та про недоліки в їх діяльності при розгляді заяви від 25 червня 2018 року до НАДС». Зобов’язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісову Людмилу Леонтіївну повторно розглянути заяву від 31 липня 2018 року. Зустрічні апеляційні скарги уповноваженого залишити без задоволення.).

Постанова Шостого апеляційного суду, по справі № 640/4094/19 (Визнати протиправною відмову Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни щодо розгляду журналістського звернення від 31.01.2019 №В0014/3. Зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісову Людмилу Леонтіївну повторно розглянути звернення.)

По справі № 640/21689/18 (Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни, яка полягає у неповному та невсебічному розгляді журналістського звернення – заяви від 22 листопада 2018 року «повідомлення щодо порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», законодавства про інформацію та журналістську діяльність посадовими особами Національної Академії аграрних наук України та про недоліки в їх діяльності і про незаконну відмову у доступі до інформації». Зобов`язати Уповноваженого провести належний розгляд журналістського звернення з дотриманням порядку, встановленим Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР.)

Повні тексти рішень Окружного адміністративного суду м. Києва та Шостого апеляційного адміністративного суду можна і потрібно подивитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланнями, які наведені вище.

По всім справам суд вирішив

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого ВРУ з прав людини Л. Денисової, яка полягає у неповному та невсебічному розгляді звернення Качура Д. М.

Зобов’язати Уповноваженого Л. Денісову належно розглянути звернення Качура Д. М. з дотриманням порядку, встановлених Законом України «Про звернення громадян».

Також, необхідно звернути увагу на деякі важливі висновки суду, які пов’язані з нашими правами та обов’язками посадових осіб при розгляді звернень:

• суд вважає за необхідне зазначити, що у листі-відповіді щодо результатів розгляду заяви Качура Д. М. відсутні відомості щодо прийнятого відповідачем саме рішення по суті, оскільки чинним законодавством України передбачено прийняття Уповноваженим саме рішення про розгляд звернення громадянина.

Ця позиція суду підтверджує, що результатом розгляду звернення повинно бути вирішення питань по суті.

• також, суд зазначає, що чинним законодавством України, зокрема статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», не передбачено обов’язковості розгляду заяв або скарг громадянина на засіданні лише в разі розгляду звернення колегіальним органом, тому суд критично ставиться до доводів представника відповідача в цій частині, як на обґрунтування непроведення засідання з приводу розгляду заяви позивача та, відповідно, не запрошення позивача на таке засідання.

Таким чином, звернення розглядається на засіданні у тому числі одноособово керівником, на яке обов’язково запрошується громадянин-заявник.

Суд захищає наші права

Також наводжу Позицію Верховного суду у Постанові по справі № 826/12287/16 від 31.01.2019 року «п. 17. Стаття 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що особа, яка звернулася із заявою чи скаргою має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої заяви чи скарги, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

П. 18. При цьому, зазначені права, відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР забезпечуються обов’язком на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

П. 20 Закон України «Про звернення громадян», ні будь-який інший нормативний акт не ставить у залежність можливість реалізації права особи викласти аргументи особі, що перевіряла , що перевіряла його скаргу, від форми розгляду цієї скарги (колегіально, одноособово, тощо).»

І далі у п. 21-24  цієї Постанови доводиться про обов’язковість запрошення громадянина на розгляд звернення.

І саме головне, зміст статі 18 Закону України «Про звернення громадян» Права громадянина при розгляді заяви чи скарги.

Як спілкуватись із владою ?

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

• особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
• знайомитися з матеріалами перевірки;
• подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
• бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
• користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
• одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
• висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
• вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Ви де небудь побачили у ст. 18 Закону залежність виконання прав громадянина від способу ухвалення рішення посадовою особою або форми діяльності органів влади. Для всіх є зрозумілою позиція Верховного Суду, яке має статус судового рішення,  щодо обов’язковості виконання прав громадянина, які зазначені у ст. 18 Закону і незалежності від форми розгляду звернення.

Вам, читачу, зрозуміло щодо виконання прав громадян, але Л. Денісовій це не зрозуміло. І ще додатково наведу позицію Верховного суду у Постанові по справі № 816/1346/16 від 20.02.2019 року «Верховний суд зазначає, що порядок та строки розгляду звернень громадян врегульовано Законом № 393/96-ВР, який є спеціальним щодо цих правовідносин. Локальні нормативно-правові акти з питань порядку та строків розгляду звернень громадян застосовуються до цих правовідносин у частині, що не суперечить спеціальному закону №393/96-ВР.»

Як змусити судові рішення діяти ?

Так ось маємо рішення суду, але на цей час громадянка Л. Денісова, яка займає посаду Уповноваженого, встала на шлях невиконання рішень суду та продовжує навмисно порушувати права громадянина.

Я вимушений був отримати виконавчі листи по справі № 640/21535/18 та 02.10.2019 року звернувся до Уповноваженого з заявою щодо виконання цих рішень суду.

Але на цей час Л. Денісова не виконала ні одного рішення суду та ще й встала на шлях кримінального правопорушення за невиконання рішення суду.

Про дії, точніше бездіяльність цього високопосадовця я Вам вже неодноразово розповідав в своїх попередніх статтях : “Уповноважена Л. Денісова дійшла «до дна» в захисті прав людини та встала проти прав громадян“, “Уповноважена Л. Денісова порушує права людини“, “Людмила Денісова вирішила стати Уповноваженим «проти» прав людини“, але як то кажуть – “А воз і нині там…”.

І тому я з відповідними заявами звернувся до Президента В. Зеленського, як до гаранта додержання Конституції з вимогами вжити заходів по усуненню від посади цієї громадянки, подати відповідну заяву про кримінальне правопорушення за невиконання рішень суду та вжити заходів по захисту моїх прав.

Звернувся я до Президента вже повторно. Після першого звернення Президент не надав відповіді та так само, як і Л. Денісова, порушив права заявника при розгляді звернення. Але тоді я віднісся до цих порушень толерантно, враховуючи його зайнятість в перші 120 днів президенства.

Сподіваюся, що наш народний Президент дотримається своїх слів, що права людини,  виконання Конституції та Законів для нього це головне.

Кожен з нас повинен розуміти, що нам надані величезні права в управлінні державними справами та по контролю діяльності посадовців та органів влади, але для цього треба трішечки попрацювати: почитати статті 3, 5, 40 Конституції України та Закон України «Про звернення громадян» ( статті 1, 3, 5, 15, 18, 19, 20 Закону), скласти та подати заяву та добитися її розгляду відповідно до вимого Закону та досягати виконання зазначених у Законі прав громадянина.

Чи стане громадянин джерелом влади залежить від кожного з нас.

Блог автора – постійна ссилка на статтю
Качур Д. М. , член Громадської ради при ФДМУ , експерт з питань приватизації